Ніколи не думала, що рідна дитина виставить мене за двері, залишивши без гроша Bashny.Net

Мій зять – людина без серця! Це я зрозуміла давно, ще коли дочка перестала допомагати мені копієчкою. Хоча вона знає, як туго справи в нашому селі. Поїхала вона так давно, що її сусіди вже при зустрічі і не згадають навіть. А суджений її жодного разу до тещі не навідався, не подзвонив і не допоміг. Ось як називається чоловік дочки, який власну тещу ні в що не ставить?



Unsplash Я зараз у скрутному становищі. Рідна дитина щойно виставила мене за двері, залишивши без гроша. Невже в цьому світі не залишилося й краплі добра для таких старих та самотніх жінок, як я?

Як називається чоловік дочки, який не допомагає сім'ї Оксана завжди була тихою та працьовитою. Інших дітей мені бог не дав, але ми добре впоралися вдвох. Є у нас невеликий будиночок у селі та маленьке господарство: кури, гуси, колись і корова була. Від чоловіка мого давно й слід застиг, але це, мабуть, на щастя. Недолугий був чоловік, тільки й умів, що влазити у борги.

Коли донька закінчила школу, їй уже виповнилося 18, дуже хотіла вступати до університету у найближчому містечку. Але ми, підрахувавши наші скромні запаси, вирішили, що університету не потягнемо. Тоді і з'явилася в мене ідея відправити її з моєю давньою подругою до Польщі, на заробітки. Життя там у рази краще, місто велике, можливості всякі. І Оксана теж так думала — зібрала речі і поїхала з тіткою Ніною.



Unsplash Життя у Польщі на заробітках Справи у неї пішли добре. Хоч робота була і нелегка, на птахофабриці, але копійчину свою мала. І мамі допомагала — щомісяця висилала 200 євро, а цих грошей мені з головою вистачало, щоби прожити в нашому маленькому селі. Мені тоді було вже тяжко стежити за господарством, корову продала, кури захворіли. Тільки гуси якийсь час ще залишалися.

Не минуло й трьох років, і Оксанка вийшла заміж. Зять мій новоспечений, за словами дочки, був одним із її начальників-бригадирів, поляк. На честь весілля дуже хотілося побачити свою доньку, і вона приїхала. Тільки без зятя роботи у нього багато.



Unsplash Довгоочікуваний візит дочки Приїхала і нічого не привезла. Ні, цукерки там усілякі, ковбаску — цього добра вистачило ще на місяць. А так, щоб мамі чимось фінансово допомогти, то ні. Адже я вже 8 років не можу знайти роботу, туго тут із цим. Та й Оксана сама мала бачити, що половина села за останні кілька років вимерла. Одні люди похилого віку залишилися, нікому тут працювати.

Погостювала тиждень і назад поїхала. З того часу дзвонила дочка все рідше, а потім і зовсім перестала переказувати гроші. Мені, звісно, було нелегко. Незручно дзвонити та просити грошей на хліб, особливо у власної дитини. Все ж таки, у нас було прийнято, щоб діти за своїми старими доглядали. Але Оксану повністю поглинуло міське життя, я це бачила. Вона мала свою причину: раніше це були її гроші, а тепер усім бюджетом розпоряджається чоловік. Їй ніяково ось так взяти 200 євро для своєї бабусі.



Unsplash Пошуки роботи в місті І тоді я подумала, що сама впораюсь. Вирішила знайти роботу – прибиральницею у місті. Це була помилкова витівка, не знаю, як вона спала мені на думку. Спочатку потрібно було встати о 6-й ранку, потім трястись в автобусі годину, потім кілька годин працювати, не розгинаючи спини. Потім знову година в автобусі, а там і вечір настав. Стара я вже стала для цього, досі пам'ятаю, як хворіла моя поперек.

Настали важкі часи. З хати було соромно вийти — усім довкола винна. Комусь гроші, комусь мішок картоплі. Сусіди перестали зі мною вітатись, дочка не дзвонила. Загалом, вирішила я зібрати речі та поїхати туди, де, як я думала, на мене чекали.



Unsplash Добре, що в мене ще залишилася пара золотих сережок. Заклала їх до ломбарду, купила квиток в один кінець і поїхала. Адреса в мене була ще з тих часів, коли Оксана могла з посилкою і гроші переслати. Ох і давно це було.

Життя з дочкою та зятем в одному будинку Я подумала, що вона побачить, згадає матір і одумається. І спочатку здалося, що так і сталося — вона рада була мене бачити. А я була рада подвійно, бо усвідомила тільки зараз, як добре у моєї доньки все в житті влаштувалося.



Unsplash Доміну величезний, двоповерховий. З садом, огорожею, кутою брамою. Мабуть, це чоловік її будинок збудував. Значить, і справді якийсь бригадир. Дочка мені виділила гостьову кімнату (у них навіть є кімната для гостей!) поряд із другим туалетом та ванною. Там стоїть великий телевізор. У мене трохи сльози не навернулися: на телевізор для гостей гроші є, а мамі вислати гроші, так ні. Але я все вибачила.

Все було добре: дочка працювала, чоловік її теж, а я вдома сиджу тихо, як мишка. Дивлюся серіали, зрідка спускаюся до холодильника і назад. Мене було не видно і не чути! Я сподівалася, що тепер я нарешті можу постаріти в спокої, але ні. На третій тиждень до мене прийшов зять і спитав, коли я їду. Бо незабаром до них навідаються гості, а я займаю кімнату.



Unsplash Дивлюся на дочку, а вона за чоловіка ховається і мовчить, нічого не каже. Тоді я вирішила нагадати, що в мене за душею немає жодного гроша, я бідна жінка похилого віку. Але він не розгубився, відкрив гаманець і відрахував близько 800 злотих на квиток назад. Сил моїх не було на нього дивитись, але робити не було чого. Довелося взяти гроші та піти пакувати валізи. Я б і сама не залишилася в будинку, де мені так не раді. Просто не думала, що так вийде. Завжди підозрювала, що зять у мене з гнильцем, а тепер точно знаю.

Дочка теж була непохитна - допомогла мені зібрати речі, відвезла на вокзал і посадила в поїзд, все пройшло так мило і спокійно. Я сіла у вагон і тут же розплакалася. Невже такі заможні люди не мають кімнати для старої матінки? Я ж цю дитину виростила, я її сюди відправила, а тепер мені немає поряд з нею місця. І я сама не знаю, чи моя дочка зіпсувалася, чи цей нелюд її так змінив.