Як наука допомагає нам зрозуміти себе краще



Вступ. Не раніше людство мало такого широкого доступу до інформації про те, як ми робимо з внутрішньої—фізичної, генетичної та психологічної. Сучасна наука, що поєднує дані нейронауки, психології та генетики, розкриває секрети наших думок, звичок та емоцій. Дослідження допомагає пояснити, чому деякі люди долають труднощі більш легко і інші більш схильні до стресу; чому гени впливають на схильність до певних звичок; і як мозок будує ланцюжки поведінки, орієнтуючись на століття еволюції. У цій статті ми розглянемо, як наука допомагає нам краще зрозуміти себе і що це знання забезпечує особистісний розвиток і здоров'я.

Психологія: Як формувати і працювати наші звички
Психологія як наука має тривалий шлях від філософського обґрунтування давніх мислителів до строгих експериментів, підтверджених магнітно-резонансною візуалізацією (МРТ) та статистичними дослідженнями. Сьогодні експерти вважають, що більшість наших звичок вкорінені не тільки через повторення, але і через психічну винагороду: будь-яка дія, яка викликає приємні емоції або знімає напругу, як правило, до «заспокоїти» в свідомості і повторювати себе знову.

За даними Американської психологічної асоціації, до 40 відсотків нашої щоденної діяльності проводяться на автопілоти, з звички, а не навмисне рішення. Наприклад, якщо людина завжди їсть солодощів, коли він або вона нервова, мозок записує, «Світіння знижує стрес», перетворюючи цей процес в автоматичний візерунок. Розуміння цих механізмів допомагає змінити небажані звички та замінити їх альтернативами для здоров’я.

  • Управління стресами. Психологи давно виявили, що наші когнітивні візерунки — це, автоматичні думки та переконання — значно впливають на здатність впоратися з стресом. Якщо ви перенапружуєте мозок, щоб думати позитивно або принаймні реалістично, ви можете зменшити занепокоєння.
  • Створення нових звичок. Щоб зміцнити здорові візерунки, рекомендується діяти поетапно. На першому етапі - поінформованість старої звички, в другому - знайти нову, яка буде виконувати однакову функцію (наприклад, ходьба замість сигарети), в третьому - регулярне повторення, фіксація альтернативного сценарію.

Таким чином, психологічні дослідження дають нам інструменти для зміни життя для кращого, працюючи не тільки з ефектом (габітом), але і з першопричиною (емоційною перевагою).

, Україна

Генетика: від схильностей до реальних рис
Протягом останніх десятиліть генетичні дослідження зробили прорив через захоплення геному людини та розвитку методів вивчення роботи окремих генів, їх взаємодії та впливу на психіку. Однак результати таких досліджень часто суперечливі: скільки генів визначають нашу долю, поведінку та навіть емоційний фон? З одного боку, гениНейротрансмітери, які впливають на настрій, депресію або підвищену тривожність. З іншого боку, наукові докази свідчать про те, що навіть якщо людина має генетичну схильність до конкретного розладу, реалізація цього «сценаріо» залежить від навколишнього середовища та особистого досвіду.

Наприклад, Національний інститут психічного здоров’я (НІМХ) цитує результати досліджень, де продемонстрували близнюки з однаковим набором генів або не проявляються психічні патології залежно від досвіду, виховання навколишнього середовища та рівня стресу. Це говорить про те, що гени є лише початковою картою, яку ми можемо дотримуватися або ні. Від освіти, культури, стресових подій і навіть від власного ставлення до труднощів значно залежить від того, чи активується «адресна» генетична схильність або ні.

  1. Епігенетика як клітка. Епігенетичні дослідження як «повернення» або «повернення» гени впливають на зовнішні фактори: навколишнє середовище, спосіб життя, харчування, стрес.
  2. Роль середовища та освіти. Сімейне середовище, культурно-освітнє середовище часто мають більш сильний вплив на розвиток особистості, ніж окремі варіації гена.
  3. Індивідуальний вибір. Кожен може змінити свою «психологічну траєкторію», працюючи над собою, лікуючи спеціаліста або змінюючи зовнішні обставини, навіть якщо вони мають несприятливу генетичну схильність.

Розуміння генетичних механізмів допомагає не тільки роз’ясовувати індивідуальні поведінки, але й підкреслити важливість факторів навколишнього середовища та особистих зусиль у розвитку нас як фізичних осіб.

Нейронаука: Чому ми відчуваємо спосіб
Нейронаука – це поле, яка ніколи не перестає дивувати науковий світ з новими відкриттями про роботу мозку. Це в мозку, що перебіги психології, генетики та фізіології. Дослідження нейронауковців підтверджує, що наші емоції пов'язані з активацією певних нейронних ланцюгів, а звички утворюються через комплексні з'єднання в базальної ромашки. Розуміння цього дозволяє нам бачити, як дрібно налаштований мозок:

  • Допамін цикли радості. Коли ми відчуваємо задоволення від їжі, спілкування або музики, є випуск допаміну, який консолідує позитивний досвід. Згодом мозок «загадує» джерело радості і прагне повторити його.
  • Амигдала і страх. Мозковий регіон назвав амигдалу відіграє ключову роль у страхуванні та тривожних відповідей. Якщо амігдала неактивна, людина може бути схильна до панічних атак або постійної тривожності.
  • Попередня кора і контроль. Ця область відповідає за самоконтролю, прийняття рішень та планування. Розробляється краще з'єднання в попередньому корі, більш ефективно людина здатна регулювати свої імпульси.

Сучасні технології, такі як функціональна магнітно-резонансна томографія (FMRI) та томографія емісійної емісії (PET), дозволяють бачити «живий» як мозок реагує на різні стимули – від перегляду страшного фільму для участі в соціальних іграх. Дані з наукових основ підтверджують, що нейромережі нашої психіки можуть бути «реконфігуровані» за допомогою психотерапії, розумової підготовки, когнітивних поведінкових методів або навіть певних видів медитації. Ми можемо самі зателефонувати одержувачу і узгодити зручний час і місце вручення квітів, а якщо необхідно, то збережемо сюрприз.

Р

Як все це допомагає в реальному житті
Знаючи, як працює наш мозок, гени та психологічні механізми дозволяють нам краще зрозуміти себе та інші. Це розуміння може застосовуватися в практиці в різних сферах:
  1. Управління стресом і емоціями. Усвідомлюючи, що тривожність може бути пов'язана з гіперактивністю в певних зонах мозку або дізнатися відповіді допомагає лікувати його як важке завдання, а не особисту слабкість.
  2. Зміна звички. Коли ми усвідомлюємо, що будь-яка звички формується на рівні нейронних ланцюгів і зміцнюється психологічними перевагами, стає простіше свідомо створювати нові візерунки поведінки.
  3. Розуміння окремих відмінностей. Наука навчає людей по відношенню до свого унікального досвіду та генетики. У команді, сім'ї, або дружби вона сприяє емпатії та прийняття.
  4. Особиста відповідальність і саморозвиток. Ми можемо змінити і зміцнити наші нейронні зв'язки, навчати нові навички в будь-якому віці, і впливати на власну схильність до стресу – все це мотивує безперервний розвиток.

На основі результатів дослідження нейронауки та психології базуються багато сучасних методів психологічного догляду та особистісного зростання. Від когнітивно-ведучої терапії до навчання емоційного інтелекту, вони використовують експериментально діючі наукові підходи до різних ступенів.

Висновки: Шлях до сталого розвитку
Ми можемо самі зателефонувати одержувачу і узгодити зручний час і місце вручення квітів, а якщо необхідно, то збережемо сюрприз. З знанням спадковості звичок і емоцій, щоб зрозуміти, як працює нейромережа, це розуміння посилює наше почуття особистої відповідальності і забезпечує ресурси для ефективного зміни. Замість решти пасивних спостерігачів власних слабких сторін і нахилів ми можемо стати активними «інженерами» нашої особистості, скоригуючи шкідливі звички і зміцнюючи корисні.

Таким чином, шляхи психології, нейронауки та генетичної конвергенції на одну ключову точку: людина здатна знати себе і змінити життя більш глибоко і свідомо, ніж здавалося б, кілька десятиліть тому. Але для того, щоб дійсно скористатися цими науковими відкриттями, важливо залишатися нездатними, критично оцінювати інформацію і регулярно перевіряти нові підходи. Наука перестає бути сухою і стає потужним двигуном особистісного зростання і соціальної гармонії.