Bashny.Net
Два тижні в будинку неможливо перебувати, батьки сваряться щовільно, а я не можу це виносити
Bashny.Net
Іноді буває так, що на роботі на думку лізуть дурні думки. Що ти зайнятий чимось не тим, що тобі потрібні зміни, якась зміна ситуації. Ні, якщо подивитися ширше — все начебто окей. Та ще й діти ростуть, їх одягнути та нагодувати треба. Але якби бути точно впевненим, що ти знаходишся саме там, де твоє місце… Коротше, потрібна нова мотивація . А де її взяти, якщо щоденна рутина вбиває весь настрій?
Деякі намагаються знайти собі підходяще хобі. Щоб трохи освіжити голову, відсторонитися від побутової, вдихнути свіжого повітря в груди. Це може бути будь-що, включаючи як корисні звички, так і не дуже. А комусь такий спосіб відволіктися просто не підходить. І починаються безсонні ночі та «нестандартні» ідеї о 5-й ранку. Хто знає, чого це може призвести?
Нова мотивація Якби в мене була б така можливість, я вже давно переїхав жити кудись в інше місто. Серйозно, взагалі б не парився про це, сів би на автобус, взяв мінімум речей і навіть не обертався назад. Але мені 19 років і я не маю жодних заощаджень за душею, про що я часто шкодую. Адже міг свого часу увірватися у якісь види заробітку у тому самому Інтернеті. Але за фактом пролетів, добре хоч винен нікому не залишився.
У цьому плані я, мабуть, у батька. Він також все життя на одному місці. Знайшов роботу ще років 20 тому і там усі ці роки й сидить. Зарплата середня по місту, нічого надприродного. А йому гаразд. На їжу-одяг вистачає і кілька літрів пінного по п'ятницях, а решта це вже в його розумінні зайве. Загалом, особисто від мене, нуль відсотків засудження. Я з ним і поговорити можу, і поради спитати. Взагалі, тато у мене світовий. Просто не прагне заробити усі гроші світу. Такий його вибір.
Мама у мене теж гарна. Я дуже її люблю, але у зв'язку з недавніми подіями в нашій родині, вважаю, що їй потрібно трохи зменшити оберти. Розумієте, вона у нас дуже пробивна. І хоче, щоб у нашій родині все було найкраще. Тому я половину дитинства провів за підручниками чи у компанії репетиторів. На яких, до речі, було витрачено купу грошей. А я так і залишився міцним середняком. Але мама все одно задоволена. Каже, що без сторонньої допомоги я досі табличку множення не вивчив би.
Одружуватися поки що я навіть не збираюся. У мене та дівчини постійної немає. Так, усілякі несерйозні варіанти. Але мама вже активно запитує мене про наречених і навіть цікавиться в якомусь районі міста я б хотів жити. Навіщо? Це її нова мотивація. Мріє купити мені квартиру та подарувати на весілля. Ось є в неї така ідея фікс, тому що у них з батьком свого часу квартирне питання стояло дуже гостро. Я все це знаю, бо вона сама мені про це не раз розповідала.
Не знаю, я молодий. Поки що такі речі мені не близькі. Так, хотілося б мати собі комп'ютер потужніший, здати на права. Зняти якусь квартирку окремо. І начхати навіть на ремонт. Але це все має бути здобуте моїм власним розумом. Та й, якщо вже зовсім чесно говорити, це не мої найзаповітніші мрії. Просто з ними було б комфортніше. Але маму не попросиш купити приставку або щоб вона грошей давала на «погуляти з друзями».
Поки я сподіваюся, що час у мене ще є. Якось не хочеться поки що пірнати у доросле життя з головою, а хочеться потусити, розвіятися. Знову ж таки, ніхто не забороняє паралельно зайнятися якимось саморозвитком, поки вчуся. Взяти підробіток чи навіть почати повноцінно працювати, якщо з'явиться така можливість. Але не на будівництві якийсь або вантажником. А в хорошому офісі, з перспективами та оплачуваною відпусткою. Тож я поки що намагаюся не поспішати.
Але мама стриматися не може. У свої 55 років не сидиться на місці. І це, як на мене, дуже не добре. Погано для нашої родини. Разом із двома найкращими подругами вона наслухалася історій про те, як чудово можна заробити закордоном, а заразом і поправити здоров'я. Європа чекає, а там і вибирай собі клімат комфортніший. Усього потрібно щось прибирати або мити посуд, або за старими доглядати. Ну і ще 5 років витратити, тільки й усього. Але вона непохитна, у неї нова мотивація.
І у мами щодо цього досить серйозні плани. Каже, ми з татом навіть не помітимо її відсутності, а коли вона приїде, можна буде не хвилюватися про моє майбутнє, та й у них на старість якісь гроші залишаться. Типу, каже, все у виграші. Звичайно ж, батько проти та своєї думки змінювати не збирається. Каже, що це просто неприпустимо, щоб він сидів удома, а дружина невідомо куди їхала.
Вийшла ціла драма, бо крики у квартирі тривають уже другий тиждень. Мама скаржиться на тата за його інертність, а тато не відстає і, навпаки, виставляє мамі претензії за те, що вона вигадує всяку нісенітницю, якщо та «стукне їй у голову». Іншими словами, замкнене коло і я просто не знаю, що мені робити. Нова мотивація діятиме.
Повертаючись до теми переїзду, гадаю тепер ви розумієте, чому я не проти з'їхати з дому. Просто виходить так, що мої батьки нещасні саме через те, що у них є я. Було б інакше, мамі вистачало татової зарплати з головою. А тато б не нервував і продовжував робити свою справу без жодних негативних емоцій. Усіх би все влаштовувало. Але коли всі стрілки сходяться на мені, треба щось робити. А що може зробити звичайний студент?
Пацани радять взяти кредит, пожити одному, а потім обов'язково щось має знайтись. Сумнівна перспектива, звісно, але може й спрацює. А що робити, коли так подумати? Навіть освіта в наш час нічого вже, за великим рахунком, не означає. Ну буде в мене папірець, що я 5 років просидів в університеті. А користь від цього? Зараз є стільки курсів і платних та безкоштовних, тільки вибирай. Тож, мабуть, доведеться мені самому в житті щось міняти. Мама з татом не молодшають, а більше за ними доглядати нема кому. Така доля єдиної дитини у сім'ї.
Деякі намагаються знайти собі підходяще хобі. Щоб трохи освіжити голову, відсторонитися від побутової, вдихнути свіжого повітря в груди. Це може бути будь-що, включаючи як корисні звички, так і не дуже. А комусь такий спосіб відволіктися просто не підходить. І починаються безсонні ночі та «нестандартні» ідеї о 5-й ранку. Хто знає, чого це може призвести?
Нова мотивація Якби в мене була б така можливість, я вже давно переїхав жити кудись в інше місто. Серйозно, взагалі б не парився про це, сів би на автобус, взяв мінімум речей і навіть не обертався назад. Але мені 19 років і я не маю жодних заощаджень за душею, про що я часто шкодую. Адже міг свого часу увірватися у якісь види заробітку у тому самому Інтернеті. Але за фактом пролетів, добре хоч винен нікому не залишився.
У цьому плані я, мабуть, у батька. Він також все життя на одному місці. Знайшов роботу ще років 20 тому і там усі ці роки й сидить. Зарплата середня по місту, нічого надприродного. А йому гаразд. На їжу-одяг вистачає і кілька літрів пінного по п'ятницях, а решта це вже в його розумінні зайве. Загалом, особисто від мене, нуль відсотків засудження. Я з ним і поговорити можу, і поради спитати. Взагалі, тато у мене світовий. Просто не прагне заробити усі гроші світу. Такий його вибір.
Мама у мене теж гарна. Я дуже її люблю, але у зв'язку з недавніми подіями в нашій родині, вважаю, що їй потрібно трохи зменшити оберти. Розумієте, вона у нас дуже пробивна. І хоче, щоб у нашій родині все було найкраще. Тому я половину дитинства провів за підручниками чи у компанії репетиторів. На яких, до речі, було витрачено купу грошей. А я так і залишився міцним середняком. Але мама все одно задоволена. Каже, що без сторонньої допомоги я досі табличку множення не вивчив би.
Одружуватися поки що я навіть не збираюся. У мене та дівчини постійної немає. Так, усілякі несерйозні варіанти. Але мама вже активно запитує мене про наречених і навіть цікавиться в якомусь районі міста я б хотів жити. Навіщо? Це її нова мотивація. Мріє купити мені квартиру та подарувати на весілля. Ось є в неї така ідея фікс, тому що у них з батьком свого часу квартирне питання стояло дуже гостро. Я все це знаю, бо вона сама мені про це не раз розповідала.
Не знаю, я молодий. Поки що такі речі мені не близькі. Так, хотілося б мати собі комп'ютер потужніший, здати на права. Зняти якусь квартирку окремо. І начхати навіть на ремонт. Але це все має бути здобуте моїм власним розумом. Та й, якщо вже зовсім чесно говорити, це не мої найзаповітніші мрії. Просто з ними було б комфортніше. Але маму не попросиш купити приставку або щоб вона грошей давала на «погуляти з друзями».
Поки я сподіваюся, що час у мене ще є. Якось не хочеться поки що пірнати у доросле життя з головою, а хочеться потусити, розвіятися. Знову ж таки, ніхто не забороняє паралельно зайнятися якимось саморозвитком, поки вчуся. Взяти підробіток чи навіть почати повноцінно працювати, якщо з'явиться така можливість. Але не на будівництві якийсь або вантажником. А в хорошому офісі, з перспективами та оплачуваною відпусткою. Тож я поки що намагаюся не поспішати.
Але мама стриматися не може. У свої 55 років не сидиться на місці. І це, як на мене, дуже не добре. Погано для нашої родини. Разом із двома найкращими подругами вона наслухалася історій про те, як чудово можна заробити закордоном, а заразом і поправити здоров'я. Європа чекає, а там і вибирай собі клімат комфортніший. Усього потрібно щось прибирати або мити посуд, або за старими доглядати. Ну і ще 5 років витратити, тільки й усього. Але вона непохитна, у неї нова мотивація.
І у мами щодо цього досить серйозні плани. Каже, ми з татом навіть не помітимо її відсутності, а коли вона приїде, можна буде не хвилюватися про моє майбутнє, та й у них на старість якісь гроші залишаться. Типу, каже, все у виграші. Звичайно ж, батько проти та своєї думки змінювати не збирається. Каже, що це просто неприпустимо, щоб він сидів удома, а дружина невідомо куди їхала.
Вийшла ціла драма, бо крики у квартирі тривають уже другий тиждень. Мама скаржиться на тата за його інертність, а тато не відстає і, навпаки, виставляє мамі претензії за те, що вона вигадує всяку нісенітницю, якщо та «стукне їй у голову». Іншими словами, замкнене коло і я просто не знаю, що мені робити. Нова мотивація діятиме.
Повертаючись до теми переїзду, гадаю тепер ви розумієте, чому я не проти з'їхати з дому. Просто виходить так, що мої батьки нещасні саме через те, що у них є я. Було б інакше, мамі вистачало татової зарплати з головою. А тато б не нервував і продовжував робити свою справу без жодних негативних емоцій. Усіх би все влаштовувало. Але коли всі стрілки сходяться на мені, треба щось робити. А що може зробити звичайний студент?
Пацани радять взяти кредит, пожити одному, а потім обов'язково щось має знайтись. Сумнівна перспектива, звісно, але може й спрацює. А що робити, коли так подумати? Навіть освіта в наш час нічого вже, за великим рахунком, не означає. Ну буде в мене папірець, що я 5 років просидів в університеті. А користь від цього? Зараз є стільки курсів і платних та безкоштовних, тільки вибирай. Тож, мабуть, доведеться мені самому в житті щось міняти. Мама з татом не молодшають, а більше за ними доглядати нема кому. Така доля єдиної дитини у сім'ї.