Тільки перстень шепоче: -Усе промине… Соломон.

Уляна Задарма



… додавай до своєї печалі і нот, і вина.
( Не кохання, не міст Мірабо, не твоя, не весна… )
І не варто ось так зловживати упертими «не»…
Соломоне, давай… ти ж умієш… Усе промине…

Все мине, промайне, хоч ця чаша мене — не мине:
Забуваю вуста, що колись так жадали мене…
І тримаю дурненьких пташаток за срібні хвости
бо так прагнуть зухвало крізь ребра мої утекти

полетіти, зомліти, упасти Тобі на плече…
Розказати, як крихітний опік пульсує й пече…
Як приходить печаль… Вимикає і сонце,і сон…
Тільки перстень шепоче: -Усе промине… Соломон.