Безоднява тиші

Анна Танцюра Безоднява тиші І кроки пітьми... Я все іще тут, Ми з тобою самі. Непевність торкнутись, Зв’язатися долі І знову змикнутись- Це страхи і болі... Не вірю очам, Але йду за тобою, Що буде вже там? Розпрощаюсь з собою, Я певності хочу Спитати у неба, Але я белькочу... Не хочу, не треба! Я душу віддам За кохання в долоні, А ти уже сам І руки на скронях, Що далі в житті? То не ми малювали. Іти і знайти??? Та ні, ми не мали... Безодня ва тиші З’їдає в думках І що мені треба??? Істерика, крах... І втома безмежна, Палаючий погляд... І справа належна. Але не сьогодні... Сьогодні шукаю Себе віднайти. А завтра не знаю Куди далі іти... Втрачати не варто – Усе швидкоплинне, Я стану на варту, А час не зупиниш... Єдиний суддя, Що має здолати... Не в сенсі буття, А так-щоби знати... Знайдеш щось для себе? Я буду щаслива... Я хочу до тебе... Осіння зла злива. Мені не пророчить. З тобою не поряд, З життя не зіскочить І плине той потяг... Я дякую просто За те, що ти був, Тобі зараз пусто І все вже забув... Безодності світу Немає страждання, Усе цеї миті – Мої сподівання... Але є межа...