Безоднява тиші

Анна Танцюра



Безоднява тиші
І кроки пітьми…
Я все іще тут,
Ми з тобою самі.

Непевність торкнутись,
Зв’язатися долі
І знову змикнутись-
Це страхи і болі…

Не вірю очам,
Але йду за тобою,
Що буде вже там?
Розпрощаюсь з собою,

Я певності хочу
Спитати у неба,
Але я белькочу…
Не хочу, не треба!

Я душу віддам
За кохання в долоні,
А ти уже сам
І руки на скронях,

Що далі в житті?
То не ми малювали.
Іти і знайти???
Та ні, ми не мали…

Безодня ва тиші
З’їдає в думках
І що мені треба???
Істерика, крах…

І втома безмежна,
Палаючий погляд…
І справа належна.
Але не сьогодні…

Сьогодні шукаю
Себе віднайти.
А завтра не знаю
Куди далі іти…

Втрачати не варто –
Усе швидкоплинне,
Я стану на варту,
А час не зупиниш…

Єдиний суддя,
Що має здолати…
Не в сенсі буття,
А так-щоби знати…

Знайдеш щось для себе?
Я буду щаслива…
Я хочу до тебе…
Осіння зла злива.

Мені не пророчить.
З тобою не поряд,
З життя не зіскочить
І плине той потяг…

Я дякую просто
За те, що ти був,
Тобі зараз пусто
І все вже забув…

Безодності світу
Немає страждання,
Усе цеї миті –
Мої сподівання…
Але є межа…