Коли сестра втратила чоловіка, я запропонувала їм із сином пожити у мене на дачі, а я не думала, що все буде так Bashny.Net

Через що можуть виникнути напружені стосунки між людьми насамперед, то це через банальне непорозуміння. Навіть на вулиці двоє незнайомців можуть посваритися, якщо хтось із них не вчасно пожартує або зробить якийсь невідповідний натяк на адресу іншого. Нічого нового, просто люди з недовірою ставляться до тих, кого не знають або ще не встигли звикнути. Такою є наша природа.



Саме тому нам комфортніше перебувати в колі друзів чи родичів. Тих, кого ми давно вже знаємо і чиї звички та звички нам достеменно відомі. З іншого боку іноді буває не по собі, коли у знайомій компанії з'являється хтось новий, зі своїми правилами та звичками. Або ж давно знайома людина починає поводитися по-іншому. Це буквально може напружувати.

Напружені стосунки Шалено складно іноді буває першою розпочати неприємний діалог. Не знаю, як щодо чоловіків, але ось з жінкою, так точно. Тим більше, якщо ця жінка твоя рідна сестра. Та ще й яка зараз перебуває не в найкращому становищі. Але це життя і в ньому потрібно вибирати, що для тебе важливіше. Чуже самопочуття чи твоє власне. Чи я не маю рації?

З Мариною ми жили душа в душу. Ще у дитинстві, коли були маленькими. Батьки намагалися дати нам все найкраще, у тому числі виховання. Вона – вчителька, він – лікар. Самі розумієте, що в інтелігентній сім'ї найчастіше й діти виростають такими самими. У нас принаймні так і вийшло. Та що казати, якщо ми з сестрою ще у 8 класі просто заради розваги вивчали латину. А дідусь навчив нас грати у шахи на дуже високому рівні. Використовувати мозок ми навчилися міцно.



Peels Шкода щойно після школи наші з Мариною погляди кардинально між собою розійшлися. Наші погляди на життя відрізнялися, як небо та земля. Та й у нас були трохи напружені стосунки. Я, наприклад, одразу зрозуміла, що жити людині потрібно з комфортом. І перспективами. Тому й почала шукати собі молоду людину як мінімум із забезпеченої сім'ї, а краще щоб уже з гарною кар'єрою. Його зовнішність, характер, політичні погляди мене цікавили вже так. І згодом я собі такого знайшла.

А ось Марина, ні. Вона, начебто, не захотіла ставати дорослою і так і залишилася маленькою наївною дівчинкою. Знайшла собі любов всього життя, вийшла за нього заміж, плювала на те, що він бідний як церковна миша. Надії подавав, ага. І був романтичний. Чому був? Ну, забігаючи наперед, скажу, що він залишив по собі маленького сина, горючу вдову, мою сестру. А сам не витримав навантажень на будівництві. Де й працював кілька років. Кажуть, не витримало серце на спеку. 28 років, а так і не зміг влаштуватися кудись в офіс чи хоча б на склад.



У мене, як ви можете збагнути, ситуація інша. Мій чоловік дуже непогано заробляє, утримує мене та дітей. Так, ми не завжди можемо порозумітися з ним, але з основних питань у нас все схоплено. Отже, він не особливо протестував, коли я сказала йому, що хочу поселити сестру з племінником до нас на дачу. Ми там буваємо останнім часом не так часто, а це все ж таки житлоплощу. І техніка там є, і зручності. Та що там, на території фонтанчику є, клумби. Якщо хочеться кілька днів полікувати психіку, дача — найкраще місце на землі. Спокійно та скрізь свіже повітря.

Загалом, купила я продуктів, всякої дрібниці спочатку, дала сестрі грошей і відвезла її до себе загороду. Це в сто разів краще, ніж залишати їх із сином на орендованій квартирі, де тісно, жарко та ще й усе нагадувало про колишнє. Залишила, дала пару порад, де що лежить і куди йти в магазин і поїхала назад, у місто. Марина дівчина розумна, просто так склалися життєві обставини. Вона сама з усім може впоратися, треба їй дати лише трохи часу. Ну, то я думала про свою сестру. Хто ж знав, що чоловік у шлюбі може так сильно змінитись.



Через півтора місяці я приїхала провідати Марину. Трохи спізнилася, але ми з нею іноді телефонували телефоном і сестра завжди говорила, що у них із сином все добре і всього вистачає. Сміялася, дякувала. Звідки я знала, що відбувається у них насправді?!

Насамперед, відразу після того, як я відчинила ворота, мене зустріла… коза. Слава богу, що я заздалегідь вирішила провідати Марину із сином одна. Чоловік би вже на цьому моменті непритомний упав, а потім би потрапляли всі інші. Далі більше, за козою я побачила племінника в трусах і Марину, з пензликом і валиком, що зафарбовує щось на внутрішній стороні огорожі. Виявилося, що вона побачила невелику іржу і захотіла її зафарбувати. Нова пляма надто виділялася і тому було ухвалено рішення зафарбувати все взагалі. Дешевою фарбою жахливого кольору.



Але десерт чекав на мене наприкінці. Мої клумби, мої квіти та пара чагарників. Огорожа ... Все це пішло прахом тому що Марині здалося що якщо вже вона залишилася на дачі, треба вичавити з цього шматочка землі максимум. І засадити на ньому моркву, помідори, огірки і Бог знає, що вона там ще посіяла. Перетворивши мій особистий куточок для медитації на безсмачний город. Більше того, сестра поводилася так, ніби нічого особливого не трапилося і все так, як і має бути.

Звідки в ній все з'явилося? Аура злиднів, якогось пролетарського минулого. Бажання все зробити якимось сірим і таким, що приносить копійчану вигоду. Вона навіть за те, що чужа коза у нас траву щипає, у сусідки гроші брала! От мені й не залишилося нічого іншого, як попросити її з'їхати зі своєї дачі. Це була погана ідея, і я особисто в цьому переконалася. Довелося ще трохи витратитися: на робітників, щоб упорядкували мою клумбу. І сестрі трохи коштів позичити, щоб вона далі жила на орендованій квартирі, як раніше.



Я все ще залишаюся в легкому шоці від того, як Марина змінилася. Але більше нічого зробити не зможу. Хоч вона мені і найближча з родичів, але я не можу все життя утримувати її та її дитину. Дуже шкода, що вона так змінилася морально. І шкода, що у нас тепер напружені стосунки. Адже ми обидві ще такі молоді і сповнені перспектив. Як же так сталося?