Bashny.Net
Мама постійно розповідає, як вона сама з усім справлялася, але я б нізащо не хотіла прожити таке життя, як у радянських жінок
Bashny.Net
У Європі перший рух феміністок виник наприкінці XVII ст. З того часу на Заході жінки почали активно боротися за свої права. А наші красуні дізналися, що таке фемінізм набагато пізніше. Вже тоді в США та Європі представниці прекрасної половини людства влаштовували мітинги та паради, щоб заявити про себе як про повноцінних членів суспільства.
Наші ж прабатьківниці на той час мріяли, як вдало вийти заміж, бо їм з дитинства невпинно твердили, що їхнє місце за чоловіком. Навіть християнська православна церква проповідувала перевагу чоловіків, а жінок схиляла до покірності та терпимості.
Що таке фемінізм Що таке фемінізм за кордоном? Це рівноправність чоловіків і жінок, відсутність гендерної дискримінації та запобігання сексуальним домаганням. Це виняток приниження та насильства над жінкою, а також її право розпоряджатися власним тілом. Це можливість для жіночої статі вибирати роботу до душі та отримувати рівнозначну оплату праці. Це участь жінок у політичному та культурному житті суспільства тощо.
А як справи тут? А як у нас були справи? Наші панночки чули, що таке фемінізм, але поняття не мали, як ця ідеологія має виявлятися у реальному житті. Відносини між людьми різної статі, які існували у СРСР, рівноправністю не можна було назвати. Широкому поширенню феміністичних поглядів перешкоджала «залізна завіса» та менталітет радянських громадян, який тримався на відповідному вихованні. У школі дівчаток готували до заміжжя: майбутніх дружин вчили вести домашнє господарство, виховувати дітей та піклуватися про дружину.
Жінкам відводилася другорядна роль, а світом, тобто державою, правили чоловіки. І не лише державою: усі керівні посади обіймали переважно представники чоловічої статі. Дівчата навіть думати не могли про кар'єру. Зате їм дозволялося нарівні з хлопцями стояти за верстатом, подавати цементний розчин на будівництві, носити мішки із зерном, валити ліс та виконувати іншу важку роботу.
А вдома на господиню чекали прання, прибирання, готування та рукоділля. При цьому подружні обов'язки ніхто не скасовував, і дружина повинна була за бажанням чоловіка обдарувати його любов'ю і ласкою, а потім ще подбати про примітивну контрацепцію.
Керівництво в деяких сім'ях вважалося звичайним явищем. Б'є – значить, любить! Який розумник придумав цю приказку? Дружини до останнього зазнавали насильства і прощали чоловіків за заподіяні образи. Вражає те, що в суспільстві зустрічаються пари, в яких жінки продовжують страждати і бояться відкрито поділитися своїми проблемами.
Чому я б не хотіла бути жінкою в СРСР Ось і виходить, що фемінізм у СРСР був, але якийсь однобокий. І коли починають розповідати, як за Союзу всім добре жилося, я згадую своє дитинство і переконуюсь, що мені не хочеться так жити. Мене завжди дивувало, як радянські господині все вміли і всюди встигали? Щоправда, їм часто доводилося не спати ночами, але вони не скаржилися. Напевно, колись було чи не було кому.
Жінки крутилися, як білки в колесі, задовольнялися малим і були впевнені, що це є жіноче щастя. Можливо, їм просто не вистачало часу, щоб задуматися про свою долю, проаналізувати особисте життя і відповісти щиро, чи почуваються вони щасливими. Хоч раз у житті, але кожна з них шкодувала, що не народилася чоловіком.
Наразі жінкам живеться легше, у них більше прав та можливостей, але щасливими можуть назвати себе одиниці. А ти щаслива, як гадаєш? Поділишся своїми думками?
Наші ж прабатьківниці на той час мріяли, як вдало вийти заміж, бо їм з дитинства невпинно твердили, що їхнє місце за чоловіком. Навіть християнська православна церква проповідувала перевагу чоловіків, а жінок схиляла до покірності та терпимості.
Що таке фемінізм Що таке фемінізм за кордоном? Це рівноправність чоловіків і жінок, відсутність гендерної дискримінації та запобігання сексуальним домаганням. Це виняток приниження та насильства над жінкою, а також її право розпоряджатися власним тілом. Це можливість для жіночої статі вибирати роботу до душі та отримувати рівнозначну оплату праці. Це участь жінок у політичному та культурному житті суспільства тощо.
А як справи тут? А як у нас були справи? Наші панночки чули, що таке фемінізм, але поняття не мали, як ця ідеологія має виявлятися у реальному житті. Відносини між людьми різної статі, які існували у СРСР, рівноправністю не можна було назвати. Широкому поширенню феміністичних поглядів перешкоджала «залізна завіса» та менталітет радянських громадян, який тримався на відповідному вихованні. У школі дівчаток готували до заміжжя: майбутніх дружин вчили вести домашнє господарство, виховувати дітей та піклуватися про дружину.
Жінкам відводилася другорядна роль, а світом, тобто державою, правили чоловіки. І не лише державою: усі керівні посади обіймали переважно представники чоловічої статі. Дівчата навіть думати не могли про кар'єру. Зате їм дозволялося нарівні з хлопцями стояти за верстатом, подавати цементний розчин на будівництві, носити мішки із зерном, валити ліс та виконувати іншу важку роботу.
А вдома на господиню чекали прання, прибирання, готування та рукоділля. При цьому подружні обов'язки ніхто не скасовував, і дружина повинна була за бажанням чоловіка обдарувати його любов'ю і ласкою, а потім ще подбати про примітивну контрацепцію.
Керівництво в деяких сім'ях вважалося звичайним явищем. Б'є – значить, любить! Який розумник придумав цю приказку? Дружини до останнього зазнавали насильства і прощали чоловіків за заподіяні образи. Вражає те, що в суспільстві зустрічаються пари, в яких жінки продовжують страждати і бояться відкрито поділитися своїми проблемами.
Чому я б не хотіла бути жінкою в СРСР Ось і виходить, що фемінізм у СРСР був, але якийсь однобокий. І коли починають розповідати, як за Союзу всім добре жилося, я згадую своє дитинство і переконуюсь, що мені не хочеться так жити. Мене завжди дивувало, як радянські господині все вміли і всюди встигали? Щоправда, їм часто доводилося не спати ночами, але вони не скаржилися. Напевно, колись було чи не було кому.
Жінки крутилися, як білки в колесі, задовольнялися малим і були впевнені, що це є жіноче щастя. Можливо, їм просто не вистачало часу, щоб задуматися про свою долю, проаналізувати особисте життя і відповісти щиро, чи почуваються вони щасливими. Хоч раз у житті, але кожна з них шкодувала, що не народилася чоловіком.
Наразі жінкам живеться легше, у них більше прав та можливостей, але щасливими можуть назвати себе одиниці. А ти щаслива, як гадаєш? Поділишся своїми думками?