Port Lligat

Уляна Задарма Мій малесенький білий і сонячний "Port Lligat", Де рибальських човнів ще блукають солоні душі, Де кімнати здаються за безцінь... З усіх принад Не Wi-Fi, казино, ресторани, несправжні сУші, А блаженна самотність... І голос - у кожній мушлі... І примарні фрегати ... Далеко... Далеко... Над... Що над ними не владні ні спомин, ні біль, ні час, Ні піски золоті, ні примхливе зелене море... Обивателі цідять із пластика теплий квас і фіксують на гаджети літа палкий анфас. І уперто лунає стареньке терпке Amore... Не про нас. Втім... У тому напевно і є золотий резон -
Позбуватись Піщаних Замків в жаркий сезон, там, де відчай у губи цілує безкрайнє море... де містечко, забуте богами - примара, сон -
безнадійно - вже вічність - чекає на Сальвадора.