Порт Лігат

Уляна Задарма



Мій малесенький білий і сонячний «Port Lligat»,
Де рибальських човнів ще блукають солоні душі,
Де кімнати здаються за безцінь… З усіх принад
Не Wi-Fi, казино, ресторани, несправжні сУші,
А блаженна самотність… І голос — у кожній мушлі…
І примарні фрегати… Далеко… Далеко… Над…
Що над ними не владні ні спомин, ні біль, ні час,
Ні піски золоті, ні примхливе зелене море…

Обивателі цідять із пластика теплий квас
і фіксують на гаджети літа палкий анфас.
І уперто лунає стареньке терпке Amore…
Не про нас.

Втім… У тому напевно і є золотий резон -
Позбуватись Піщаних Замків в жаркий сезон,
там, де відчай у губи цілує безкрайнє море…
де містечко, забуте богами — примара, сон -
безнадійно — вже вічність — чекає
на Сальвадора.