Miй любuй

Таня Волковська Я полечу на Небеса і зустрінусь там з Тобою, Заспівають нам пісню всі святії мерці. Завирує хвилями небеснеє море, Ховаючи нас у своїй глибині. Щоб ось так Тебе бачити зараз і тут Боролась Я з левом гніву на арені, Були там ще заздрість, гордість та блуд. І ось Я зараз з Тобою на сцені. Співаємо арію Душам померлих, Що споглядають на Тебе ночі і дні. Лунають їх гучнії аплодисменти І вони всі Тобі. Так, Тобі-Тобі! Якби люди хоча б уявляли, Як тут все діється, що та за чим, То часу ніколи б вони не втрачали, Міркуючи: "Як в ЦЬОМУ світі, хто та за ким?" Спішив би кожен на свою арену, Думав би тільки про свої слова, Поборов би 100, а то й 1000 левів, Бо Дорога до Тебе занадто крута. Та ніхто навіть думки ввімкнути не хоче, Ходять сліпі всі, глухі і німі. Кожен сам собі під носа бурмоче: "Нікого там, зверху немає, ми тут самі. Самі, САМІ!" От і ходять вони одинокі, Ледь відкриваючи свої уста. Ледь-ледь роблячи маленькії кроки, Як то російською "Ушёл в никуда" Скільки ж шансів отримують Люди За все своє земнеє Життя? 100? 200? 300? Мільйони? Ми отримуєм їх без кінця! І не пройдуть відмовки, Себто, то був не Я, то вона.. Боляче знімуться всі наші шорки, Чашу Правди доп'ємо до дна.