Жизнь — интересная!
Подписывайтесь на нашу группу в Telegram и Facebook, чтобы быть в сообществе единомышленников, находить вдохновение и не пропускать свежие и удивительные статьи с bashny.net.
Группа В Telegram
Группа в Facebook
694
0.2
2016-03-07
Miй любuй
Таня Волковська
Я полечу на Небеса і зустрінусь там з Тобою,
Заспівають нам пісню всі святії мерці.
Завирує хвилями небеснеє море,
Ховаючи нас у своїй глибині.
Щоб ось так Тебе бачити зараз і тут
Боролась Я з левом гніву на арені,
Були там ще заздрість, гордість та блуд.
І ось Я зараз з Тобою на сцені.
Співаємо арію Душам померлих,
Що споглядають на Тебе ночі і дні.
Лунають їх гучнії аплодисменти
І вони всі Тобі. Так, Тобі-Тобі!
Якби люди хоча б уявляли,
Як тут все діється, що та за чим,
То часу ніколи б вони не втрачали,
Міркуючи: «Як в ЦЬОМУ світі, хто та за ким?»
Спішив би кожен на свою арену,
Думав би тільки про свої слова,
Поборов би 100, а то й 1000 левів,
Бо Дорога до Тебе занадто крута.
Та ніхто навіть думки ввімкнути не хоче,
Ходять сліпі всі, глухі і німі.
Кожен сам собі під носа бурмоче:
«Нікого там, зверху немає, ми тут самі. Самі, САМІ!»
От і ходять вони одинокі,
Ледь відкриваючи свої уста.
Ледь-ледь роблячи маленькії кроки,
Як то російською «Ушёл в никуда»
Скільки ж шансів отримують Люди
За все своє земнеє Життя?
100? 200? 300? Мільйони?
Ми отримуєм їх без кінця!
І не пройдуть відмовки,
Себто, то був не Я, то вона…
Боляче знімуться всі наші шорки,
Чашу Правди доп'ємо до дна.
Я полечу на Небеса і зустрінусь там з Тобою,
Заспівають нам пісню всі святії мерці.
Завирує хвилями небеснеє море,
Ховаючи нас у своїй глибині.
Щоб ось так Тебе бачити зараз і тут
Боролась Я з левом гніву на арені,
Були там ще заздрість, гордість та блуд.
І ось Я зараз з Тобою на сцені.
Співаємо арію Душам померлих,
Що споглядають на Тебе ночі і дні.
Лунають їх гучнії аплодисменти
І вони всі Тобі. Так, Тобі-Тобі!
Якби люди хоча б уявляли,
Як тут все діється, що та за чим,
То часу ніколи б вони не втрачали,
Міркуючи: «Як в ЦЬОМУ світі, хто та за ким?»
Спішив би кожен на свою арену,
Думав би тільки про свої слова,
Поборов би 100, а то й 1000 левів,
Бо Дорога до Тебе занадто крута.
Та ніхто навіть думки ввімкнути не хоче,
Ходять сліпі всі, глухі і німі.
Кожен сам собі під носа бурмоче:
«Нікого там, зверху немає, ми тут самі. Самі, САМІ!»
От і ходять вони одинокі,
Ледь відкриваючи свої уста.
Ледь-ледь роблячи маленькії кроки,
Як то російською «Ушёл в никуда»
Скільки ж шансів отримують Люди
За все своє земнеє Життя?
100? 200? 300? Мільйони?
Ми отримуєм їх без кінця!
І не пройдуть відмовки,
Себто, то був не Я, то вона…
Боляче знімуться всі наші шорки,
Чашу Правди доп'ємо до дна.
Портал БАШНЯ. Копирование, Перепечатка возможна при указании активной ссылки на данную страницу.
