Моя любов.

Таня Волковська


Я полечу на Небеса і зустрінусь там з Тобою,
Заспівають нам пісню всі святії мерці.
Завирує хвилями небеснеє море,
Ховаючи нас у своїй глибині.

Щоб ось так Тебе бачити зараз і тут
Боролась Я з левом гніву на арені,
Були там ще заздрість, гордість та блуд.
І ось Я зараз з Тобою на сцені.

Співаємо арію Душам померлих,
Що споглядають на Тебе ночі і дні.
Лунають їх гучнії аплодисменти
І вони всі Тобі. Так, Тобі-Тобі!

Якби люди хоча б уявляли,
Як тут все діється, що та за чим,
То часу ніколи б вони не втрачали,
Міркуючи: «Як в ЦЬОМУ світі, хто та за ким?»

Спішив би кожен на свою арену,
Думав би тільки про свої слова,
Поборов би 100, а то й 1000 левів,
Бо Дорога до Тебе занадто крута.

Та ніхто навіть думки ввімкнути не хоче,
Ходять сліпі всі, глухі і німі.
Кожен сам собі під носа бурмоче:
«Нікого там, зверху немає, ми тут самі. Самі, САМІ!»

От і ходять вони одинокі,
Ледь відкриваючи свої уста.
Ледь-ледь роблячи маленькії кроки,
Як то російською «Ушёл в никуда»

Скільки ж шансів отримують Люди
За все своє земнеє Життя?
100? 200? 300? Мільйони?
Ми отримуєм їх без кінця!

І не пройдуть відмовки,
Себто, то був не Я, то вона…
Боляче знімуться всі наші шорки,
Чашу Правди доп'ємо до дна.