Страшна історія про кота (як кіт дещо вкрав)

Анастасия Гиренкова Вечеряли ми з Раїсою, солодка "Ізабелла" трохи заграла, і почала Раїса згадувать бувальщини. - А я казала тобі, як мене кіт дещо відкусив? - Нє,-кажу,-шо то було? - Лишила мене мама маленьку (десь вісім місяців було) з братами. Одному три рочки, іншому сьомий йшов. Та й каже, як мокренька буде, то ви пелюшки витягніть, а сухеньки покладіть, тілько обережно! То й пішла до ферми. Вертається до дому, а малі по кутках забилися та плачуть: "Не лайся, мамо, то не ми, то кіт вкусив!" Шо сталося? Мама до комори, там кіт замкнений, з очима великими, переляканий, шкурнув так, тільки його й бачили! Мама до мене, я без пелюшок, ногами граюся, шось базікаю... - То шо таке сталося, чого ви плачете?,-питається мама в синів. А вони ще дужче просять: "Не бий нас, мамо, то не ми. Ми до Райки пелюшки міняти, а в неї нічого попід пелюшками немає...Ми не відривали, то кіт відкусив! То ми його вже лупцювали!"