326
Риби
Уляна Задарма
...і небом — отим бездонним,
і небом — таким високим,
опівдні плила поволі
така велетенська риба,
що навіть всерйоз голодним,
голодним — авжеж — нівроку-
хотілося накришити
тій Рибі у небі хліба…
шматочок якоїсь булки
в глибоку небесну прірву…
або велетенську вудку
закинути так — повище…
( даремно писать про муку
звичайний «любовний лівер»…
ним напхані всі ефіри,
тому я пишу — про рибу… )
мовчу- і пишу про рибу…
що небом отим — бездонним…
що небом — таким глибоким
опівдні плила поволі…
а ти був десь так далеко…
а ти був десь так далеко…
а Ти — БУВ… десь… Так далеко…
мене проковтнула — риба
...і небом — отим бездонним,
і небом — таким високим,
опівдні плила поволі
така велетенська риба,
що навіть всерйоз голодним,
голодним — авжеж — нівроку-
хотілося накришити
тій Рибі у небі хліба…
шматочок якоїсь булки
в глибоку небесну прірву…
або велетенську вудку
закинути так — повище…
( даремно писать про муку
звичайний «любовний лівер»…
ним напхані всі ефіри,
тому я пишу — про рибу… )
мовчу- і пишу про рибу…
що небом отим — бездонним…
що небом — таким глибоким
опівдні плила поволі…
а ти був десь так далеко…
а ти був десь так далеко…
а Ти — БУВ… десь… Так далеко…
мене проковтнула — риба
