джульєта

Уляна Задарма



… ну що ж, Джульєто… Життя — вже проза…
Тушкуй котлети. Суши мімози.
Кидай чекати Коня і Принца…
Знімай пуанти. Тобі за тридцять.

Звикай, Джульєто, до перших тріщин
в ранковім люстрі — нестерпно віщім…
Нестерпно чесним… чужім — нестерпно…
де мерзнуть ноги… Чи — крила терпнуть?

...І терпне спогад — вуста гарячі…
… солодкі… вперше… п«янкі… незрячі…
… ванільний опік… кордони стерто…
… пульсують крила…

Горять котлети.

І п»є тихенько коньяк — Джульєта…


Комментарии