Літо кликала

Уляна Задарма



-Надірвали найкращу свитку
вітри холодні-
заглядала остання квітка
в небес безодню-

Світлолика-ще літо кликала
ніжним іменем-
завтра стануть вчорашні роси-
найпершим інеєм…

Шепотіла молитву тихо
губами стерплими
і палала-з останніх сил!-
пелюстками впертими…

Хтось незримий стелив сніги-
десятьма верЕтами…
На повіках-сніжинок сріб-
ло-двома монетами.