Літо кликала

Уляна Задарма -Надірвали найкращу свитку вітри холодні- заглядала остання квітка в небес безодню- Світлолика-ще літо кликала ніжним іменем- завтра стануть вчорашні роси- найпершим інеєм... Шепотіла молитву тихо губами стерплими і палала-з останніх сил!- пелюстками впертими... Хтось незримий стелив сніги- десятьма верЕтами... На повіках-сніжинок сріб- ло-двома монетами.