…. лиш ми….

Уляна Задарма ...ну що ж ти завмер,мій Збентежений Сонячний Зайцю? біжи - не спиняйся! - крізь цю запізнілу весну... ...Так ніжно торкається губ бірюзовими пальцями некошене Небо,мене позбавляючи сну... і з розуму зводить кульбаб... Наближаючи літо... Відчинених вікон медові тремтять вітражі... І падають зорі - у кружку із надписом "Lipton"... й даремно з екранів чужі виглядають ЧУЖІ І місто не місто - зелене розгойдане море, де сонце спікає бруківки гарячі коржі! А світ - такий справжній,неначе народжений вчора... ....лиш ми - міражі....