Зозулині черевички

Уляна Задарма



У присмерку зеленоі габи,
в густій траві смарагдового літа,
у піжмурки — ховаються гриби…
І — діти)

А квіти жовто бамкають у дзвін,
у брязкальця калатають тоненько,
Бо вистрибнули й зникли у траві
Ой леле! — Карамельки… М'ятні… Дві…
З малоі поцукрованоі жменьки…

Гай-гай, Князівно… Плакати — дарма!
Лиш уяви: в Мурашковім Палаці
( далеко у колисці спить Зима)
ті карамельки принесуть на таці

Веселому рудому Королю
І Королеві — на бучнім весіллі!
І буде карамельковим — «Люблю...»
І м'ятним- те мурашкове застілля
в таку ясНУ осінню синю днину

Де ми з тобою, Серце — на гостину!

А поки Сонце — Літа генерал — заплакане твоє цілує личко — Гайда зі мною! — міряти) — на бал!
Зозулині — твій розмір) — черевички…