339
Мені не вистачало тих ночей..
Лия Алтухова
Мені не вистачало тих ночей,
коли все інше значення не мало,
де в полум'я незайманих очей
я, наче в річку, знов и знов пірнала.
Мені не вистачало ніжних рук,
які б мене тримали беззупинно.
та в темряві своїх духовних мук
я не вгадала щось, що є первинним.
Як повернути втрачені часи?
Ніхто не скаже, відповідь не знайде.
Як знов почути змовклі голоси?
Як відрізнити кривду та від правди?
Не знаю я… і ти не знаешь теж…
Ніхто! Ніколи! час не повертав ще.
Та двічі в одну річку не підеш,
І береги не зміняться на краще.
Мені не вистачало тих ночей,
коли все інше значення не мало,
де в полум'я незайманих очей
я, наче в річку, знов и знов пірнала.
Мені не вистачало ніжних рук,
які б мене тримали беззупинно.
та в темряві своїх духовних мук
я не вгадала щось, що є первинним.
Як повернути втрачені часи?
Ніхто не скаже, відповідь не знайде.
Як знов почути змовклі голоси?
Як відрізнити кривду та від правди?
Не знаю я… і ти не знаешь теж…
Ніхто! Ніколи! час не повертав ще.
Та двічі в одну річку не підеш,
І береги не зміняться на краще.
