дрібниці

Уляна Задарма



В цім листоПАді я скочуюсь з розуму тихо-
листя повільно падає… щільно вкриває стелю…
Голубоокий Жадан пташку годує крихтами,
а з монітора в кімнату повзе — пустеля.

і засипає пісками згорілий хмиз,
тліючу стелю… минулорічні крила…

… десь у пустелі марно блукає Лис —
з тих, кого так ніколи й не приручили.