***(...із загубленого у юності щоденника )

Уляна Задарма



— Ви чули? всеньку ніч гриби стогнали
й до пнів тулились… То — недобрий знак!
-Та що ті знаки!.. краще б міцно спали…
В грибів спадкове — старість і хробак!

-А, знаєте, наснилася пташина
страшна кігтява лапа… Луснув дах…
І чорний дзьоб зламав могутні стіни…
І матері дітей несли на спинах…
— Приймайте наніч крапельку ожинову,
а краще — дві. Знімає переляк.

— А бачили — РУДЕ скотилось сонце,
як ягода — у темні погребИ…
… вже гнуть траву вітрів холодні орди…
і повзають по небу повні тОрби…
— Ви вірите в дитячі байки досі ці — про Білу Смерть від білої крупи?

це — просто казка, давня небилиця…
То ж не беріть дурне до голови!

: я слухала розмову двох мурашок.
За пів-години випав перший сніг…