304
0,1
2016-08-28
по-справжньому
Уляна Задарма
… як вправно ти граеш, Майстре!
… навiть вчуваеться вiтер…
...i гинуть в бажаннi вiрити
руки… вуста… слова…
За гранню прозрiння — ясно…
Лежать, немов бутафорiя,
фальшивим чуттям простреленi
серце i голова.
… як вправно ти граеш, Майстре…
… а я так шалено вiрила!
Та стала зневiрою сiрою
блискуче зiграна роль…
Дозволь тепер-просто вмерти.
Дозволь менi просто вмерти.
Без гриму й перук — по-справжньому
вмерти менi дозволь.
… як вправно ти граеш, Майстре!
… навiть вчуваеться вiтер…
...i гинуть в бажаннi вiрити
руки… вуста… слова…
За гранню прозрiння — ясно…
Лежать, немов бутафорiя,
фальшивим чуттям простреленi
серце i голова.
… як вправно ти граеш, Майстре…
… а я так шалено вiрила!
Та стала зневiрою сiрою
блискуче зiграна роль…
Дозволь тепер-просто вмерти.
Дозволь менi просто вмерти.
Без гриму й перук — по-справжньому
вмерти менi дозволь.
