Філдовську медаль з математики вперше в історії отримала жінка

37-річна професорка математики Маріам Мірзахані (Maryam Mirzakhani) зі Стенфордського університету стала першою жінкою, яка отримала Філдсівську премію — найпрестижнішу нагороду в галузі математики.

Оргкомітет визнав надзвичайно цінний внесок Маріам у геометрію та динамічні системи. «Її робота з ріманових поверхонь та їхніх модулів поєднує в собі кілька математичних дисциплін — геометрію Лобачевського, комплексний аналіз, топологію та динамічні системи — і, у свою чергу, вплинула на всі ці дисципліни. Вона здобула повсюдну популярність завдяки своїм першим результатам з геометрії Лобачевського», — зазначено в заяві комітету.

Філдсівська премія та медаль (Fields Medal) вручаються один раз на 4 роки на кожному міжнародному математичному конгресі двом, трьом або чотирьом молодим математикам не старше 40 років. Оскільки Нобелівська премія математикам не вручається, то Філдсівську премію часто називають «Нобелівською премією для математиків».


Професорка математики Стенфордського університету Маріам Мірзахані

Філдсівська премія відрізняється від Нобелівської тим, що її вручають з віковим обмеженням у 40 років. Це пояснюється тим, що премія повинна бути не лише визнанням заслуг, але й стимулом для продовження подальшої роботи.

Судячи з біографії Мірзахані, під час навчання в тегеранській школі дівчинка спочатку не володіла видатними здібностями в галузі математики. Вчитель не вважав її талановитою — і вона втратила інтерес до цієї науки. Але в наступному році новий вчитель зумів відродити в дівчинці інтерес до математики, і вже через рік її вважали зіркою.

У старших класах Маріам хотіла довести, що може бути кращою за найталановитіших хлопчиків (в Ірані досі існують окремі жіночі школи — в такій і навчалася Маріам — та інші «дискримінації» до слабкої статі). До неї ніколи в збірній країни для Міжнародної математичної олімпіади не було дівчаток, і молода Маріам тижнями сиділа за підручниками, щоб розв'язати задачі з Олімпіади і довести свою придатність.


Чотирирічна Маріам взагалі не цікавилася математикою. Та й потім її більше цікавили книжки про пригоди: вона хотіла прочитати всі книги в бібліотеці

У 1994 році, у віці 17 років Маріам зі своєю подругою Роєю Бехешті (зараз професорка математики у Вашингтонському університеті) стали першими в історії Ірану дівчатками, які потрапили в національну команду для Міжнародної математичної олімпіади. Команда завоювала золоту медаль.

Після переїзду в Гарвардський університет дівчина практично нічого не розуміла з того, що говорять викладачі, але була настільки захоплена предметом, що тероризувала викладачів питаннями. Нема чого й казати, що з часом вона повністю освоїла курс, а коли включала уяву і пропонувала викладачу визначити правильність описаних моделей, той не знав, що відповісти.

Навіть зараз, кажуть колеги, Маріам «справляє враження 17-річної дівчинки, яка абсолютно захоплена всією математикою, що відбувається навколо неї».

Найбільше захоплення у неї викликали гіперболічні площини (площини Лобачевського) — дивні фігури з нестандартною геометрією і сідлоподібними формами. Їх не можна було побудувати у звичайному просторі, вони існували лише в абстрактній формі, де відстані і кути описуються набором рівнянь. Але уява Маріам чудово малювала їх.

На початку 2000-х багато відносно простих властивостей площин Лобачевського, відкритих 150 років тому, залишалися невідомими. Наприклад, що буде з прямими лініями (геодезичними) на такій площині. У своїй докторській дисертації Маріам елегантно відповіла на це питання, так що її рішення «наче проситься в підручник», зі слів колег.

Після цієї просвітлюючої дисертації Маріам вирішила ще кілька складних математичних проблем, в тому числі запропонувавши однорядкове рішення для задачі, яка вважалася практично невирішуваною.

37-річна професорка зараз продовжує наукову кар'єру, ведучи дослідження в різних областях у співпраці з кількома колегами.

Інші лауреати Філдсівської премії 2014 року

Артур Авіла (Artur Avila), за цінний внесок в теорію динамічних систем, який змінив вигляд цієї галузі науки, за допомогою потужної ідеї ренормалізації як об'єднуючого принципу.

Манджул Бхаргава (Manjul Bhargava) за розробку яскравих нових методів в геометрії чисел, які він застосував до підрахунку кілець малого рангу і до границь середнього рангу еліптичних кривих.

Мартін Хайрер (Martin Hairer) за видатний внесок в теорію стохастичних рівнянь з частинними похідними і, конкретно, за створення теорії регулярності структур для таких рівнянь. Джерело: habrahabr.ru/post/233565/