Уляна Задарма
Звикаю до Тебе - чужого... Поволі - звикаю.
Звикаю незвично спокійно дивитися сни.
( ...Там досі пливуть кораблі до далекого краю)
Я звикну... я - зникну... Твоєї не рушу весни.
Обіцяю.
Звикаю звикати. На речі дивитись простіше.
Слова і зізнання губити в байдужій юрбі.
Крізь мене - пробач - ще ростуть ненаписані вірші.
...бо Ти мені снишся.
Хоч я вже не снюся - Тобі.
Звикаю до Тебе - чужого... Поволі - звикаю.
Звикаю незвично спокійно дивитися сни.
( ...Там досі пливуть кораблі до далекого краю)
Я звикну... я - зникну... Твоєї не рушу весни.
Обіцяю.
Звикаю звикати. На речі дивитись простіше.
Слова і зізнання губити в байдужій юрбі.
Крізь мене - пробач - ще ростуть ненаписані вірші.
...бо Ти мені снишся.
Хоч я вже не снюся - Тобі.
Не пропустите новые статьи!
Присоединяйтесь к нашему сообществу в Telegram и Facebook