Замок Міранда (французька назва Chateau Miranda), також відомий як замок Нуазі (французька назва Chateau de Noisy). Замок 19 століття, розташований у Бельгії (провінція Намюр, село Селлес). Замок був побудований англійським архітектором в 1866 році для сім'ї графа Лідекерке-Бофорта. Сім'я жила там до Другої світової війни, після якої замок викупила Бельгійська залізнична компанія. Замок Нуазі був покинутий з 1991 року, частково тому, що сім'я відмовляється передати його муніципалітету Селл.
Ще недавно замок функціонував як дитячий табір і був остаточно занедбаний в 1991 році.
Цей, Шато-де-Вевес, феодальний замок-фортеця є місцевою гордістю. Його штурмували лише один раз за весь час існування. Історія замку Вевес бере свій початок з 685 року, коли тут була побудована перша примітивна оборонна споруда. Пізніше, у 1230 році, тодішній володар Пепейн Герсталь удосконалив конструкцію. Так, вже не актуальний на той час, «міцний кам'яний сарай» обзавівся високими крутими стінами, оглядовими вежами по кутах і круглим ровом. У 1410 році замок був узятий штурмом і частково зруйнований військами Дінанта, але дуже швидко був відновлений. Його високі товсті стіни і вузькі круглі вежі з бійницями були розраховані на тривалу оборону. Ну а в 18 столітті французький король Людовик XV підігнав зовнішній вигляд замку Вевес під модний тоді стиль епохи Відродження, в якому він залишається і донині. В даний час всередині замку знаходяться кімнати і зали - музеї з інтер'єром часів Людовика XV і XVI, старовинне майно останнього власника замку, графа Лідекерке-Бофорта, збройова палата, шикарна вітальня, каплиця для молитов, спальня і багато інших.
У 1866 році неподалік був побудований ще один замок в якості літньої резиденції, спроектований англійським архітектором Мільнером, який помер, так і не побачивши свого відбудованого дітища. У той час замок називався Шато-де-Міранда і управлявся сім'єю графа. Під час Другої світової війни замок на деякий час був окупований нацистами. З 1958 року замок використовується Бельгійською залізничною компанією як будинок відпочинку для дітей залізничників. Тоді він називався Шато де Нуазі. Втім невдовзі власники повернули до свого колишнього замку Вевесський замок. Там його видно на горизонті.
З 1903 по 1907 рік, за проектом французького архітектора Пельхне, велися роботи по будівництву центральної вежі з годинником. На новому місці сім'я вирішила "кинути якір" і більше нікуди не переїжджати. Члени Лідекерке-Бофорта жили в замку довго і щасливо до кінця Другої світової війни, а коли війна закінчилася, вони переїхали до Франції на постійне місце проживання. Вони вирішили здати в оренду Chateau de Noisy (купці?!). Так, після війни тут відкрили дитячий будинок, а після цього – штаб місцевих бойскаутів. З 1991 року замок Міранда-Нуазі стоїть порожнім...
Колись це все виглядало шикарно, а зараз на це навіть боляче дивитися. Фасад будівлі також являв собою жалюгідне видовище. Злидні і спустошення колись колишньої величі викликали меланхолію. Але сусідній замок Вевес і цей замок Шуми мають одного власника. Він є родоначальником родини Лідекерке-Бофорт. На даний момент цей дивний джентльмен проживає у Франції і вперто продовжує відмовлятися від продажу замку владі Дінана для його подальшого відновлення і захисту. Тим часом повністю обвалився верхній поверх Шуму та кілька сходових прольотів. Всі 500 вікон замку розбиті. Унікальну «ліпнину» відколюють і тягнуть додому, а сам замок став притулком для всяких «бомжів».
Джерело: alex-alekseyev.livejournal.com, masterok.livejournal.com